Географія
7-А клас Дата:17.04.2020 Драєнко О.І.
Тема:
Атлантичний та Індійський океани.
Мета:
поглибити та систематизувати знання про природу Світового океану та його
дослідження; продовжити формування навичок визначати фізико-географічне положення
океану, знаходити на карті основні об’єкти географічної номенклатури,
порівнювати географічне положення Атлантичного та Індійського океанів;
характеризувати етапи дослідження та особливості будови дна та рельєфу.
Хід уроку
Атлантичний океан. Площа океану –
91,7 млн.км.2 Максимальна глибина – 8742 м (жолоб Пуерто-Ріко). Кількість морів
– 16. Найпотужніші течії – Гольфстрім, Бразильська, Північна і Південна пасатні
(теплі), Бенгальська, Лабрадорська, Канарська, Західних Вітрів (холодні).
Атлантичний океан простягається від
субарктичних широт до Антарктиди. Він межує з Тихим океаном на південному
заході, Індійським – на південному сході та Північним Льодовитим – на півночі.
Берегова лінія материків, що омиваються
водами Атлантичного океану, дуже розчленована тільки у Північній півкулі. Тут є
багато внутрішніх морів, особливо на сході. Більша частина островів розташована
біля суходолу і має материкове походження. Шельфова зона океану невелика – 7 %
його площі.
Атлантичний океан люди почали освоювати ще з
прадавніх часів. Починаючи з XV ст. Атлантичний океан стає головним водним
шляхом людства і свого значення не втрачає й нині.
Перший період дослідження океану тривав до
середини XVIII ст. Він характеризувався вивченням розподілу океанічних вод і
встановленням меж океану. Пізніше проводились глибоководні дослідження і
вивчались властивості водних мас. Комплексні дослідження природи Атлантики
розпочались з кінця XIX ст.
Згідно з теорією літосферних плит
Атлантичний океан є відносно молодим. Майже меридіонально простягається
Серединно-Атлантичний хребет, який розділяє ложе океану на дві приблизно рівні
частини. На півночі окремі вершини хребта підносяться над водою у вигляді
вулканічних островів, найбільшим з яких є Ісландія.
Материкова обмілина найбільшу ширину має у
Північному та Балтійському морях. Тут шельф простягається на 200-400 км.
Оскільки Атлантичний океан знаходиться в усіх
кліматичних поясах, клімат його просторів досить різноманітний. Більша частина
океану розташована у тропічних та помірних широтах. Кліматичні умови тут
визначають пасати і західні вітри. Найбільшої сили вітри досягають у помірних
широтах південної частини Атлантичного океану.
У районі Північної Атлантики поблизу о.
Ісландія знаходиться центр зародження циклонів, які значною мірою впливають на
природу всієї Північної півкулі.
Середні температури поверхневих вод в
Атлантичному океані значно нижчі, ніж у Тихому. Це пояснюється впливом холодних
вод і льоду, що надходять з Північного Льодовитого океану та з Антарктики.
Течії в Атлантичному океані, внаслідок
значної його протяжності з півночі на південь, мають майже меридіональне
спрямування. Вони характеризуються надзвичайною активністю переміщення водних
мас з одних широт в інші. Найпотужнішими теплими течіями є Гольфстрім,
Бразильська, Північна і Південна пасатні, холодними – Течія Західних вітрів,
Бенгальська, Лабрадорська, Канарська.
У
високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги. Айсберги на
півночі сповзають з Гренландії, а на півдні – з Антарктиди. Тепер за рухом
айсбергів спостерігають за допомогою штучних супутників Землі.
Органічний світ Атлантичного океану за
видовим складом бідніший, ніж Тихого. Це пояснюється геологічною молодістю
першого і дещо прохолоднішими кліматичними умовами. Але, незважаючи на обмежену
кількість видів, запаси риби та інших морських тварин у цьому океані досить
значні.
В
Атлантичному океані є майже всі природні пояси. Своєрідністю виділяються
природні комплекси окремих морів та заток. Особливо це стосується внутрішніх
морів: Середземного, Чорного, Північного та Балтійського.
Органічний світ більш багатий у помірних
широтах. Найсприятливіші умови життя багатьох видів риб склались у північній та
північно-західній частині океану, де змішуються потоки теплих і холодних течій.
Тут промислове значення мають тріска, оселедець, морський окунь, скумбрія,
мойва.У північному субтропічному поясі знаходиться Саргасове море, відоме
велетенськими саргасовими водоростями.
Через Атлантичний океан пролягають найважливіші
морські шляхи, що сполучають країни Європи й Африки з Новим Світом. На
узбережжі і островах Атлантичного океану знаходяться всесвітньовідомі райони
відпочинку та туризму.
Історично склалося, що Атлантичний океан
давно став місцем інтенсивного рибальства і звіропромислу на китів, тюленів,
моржів. Більша частина вилову риби припадає на північну частину океану. Крім
риби в океані добувають крабів, кальмарів, омарів, устриць, лангустів.
Дно Атлантичного океану багате на корисні
копалини. Підводні родовища кам'яного вугілля видобувають Велика Британія і
Канада. З морського дна видобувають нафту в Мексиканській та Гвінейській
затоках, Північному морі.
Останнім часом надмірний вилов риби і
промисел морських тварин призвели до значного скорочення біологічних ресурсів
Атлантики, а тому необхідні термінові заходи, спрямовані на відновлення їх
запасів. Викликає тривогу екологічний стан Середземного та Північного морів.
Найбільшим джерелом забруднення Північного моря є нафта, робота бурових платформ.
Атлантичний океан вже не в змозі самоочищатись та відновлювати свої біологічні
ресурси.
Індійський
океан.
Площа океану - 76,2 млн. км2. Найбільша затока – Бенгальська. Максимальна
глибина – 7729 м. Найбільші острови – Мадагаскар, Шрі-Ланка. Кількість морів –
11. Найпотужніші течії – Південна Пасатна, Мусонна, Західних вітрів,
Сомалійська. Найбільші моря – Аравійське, Червоне.
Індійський океан посідає третє місце за
розмірами. Він більшою своєю частиною лежить у Південній півкулі. На півночі
він омиває береги Євразії, на заході – Африки, на півдні – Антарктиди, а на
сході Австралії. Берегова лінія Індійського океану розчленована слабо. Океан має
незначну кількість морів та островів. На півночі глибоко врізаються в суходіл
Бенгальська і Перська затоки та Аравійське море. З півночі Індійський океан
ніби огорнутий сушею, в результаті чого він єдиний з океанів, не зв'язаний з
Північним Льодовитим.
Окремі
знання про Індійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери
індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями. Перші описи маршрутів
плавання водами океану склали араби.
Після відкриття Індії Васко да Гамою в 1499
р. європейці почали освоювати Індійський океан. Перші заміри глибин океану були
зроблені під час експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука.
Комплексне вивчення природи Індійського
океану починається з кінця XIX ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції
з різних країн світу ретельно вивчають природу Індійського океану та його ресурси.
Індійський океан утворився в результаті
розколу давнього материка Гондвана на окремі частини. Він знаходиться в межах
трьох літосферних плит – Індо-Австралійської, Африканської та Антарктичної.
Серединно-океанічні хребти Аравійсько-індійський, Західно-індійський та
Австрало-Антарктичний – є межами між цими плитами. Підводні хребти і підняття
поділяють океанічне ложе на окремі улоговини.
Шельфова зона вузька. Більша частина океану
розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). Найбільші глибини
знаходяться поблизу Великого Зондського жолоба.
Кліматичні особливості океану зумовлені його
географічним положенням. Індійський океан надійно захищений горами від
проникнення холодних повітряних мас з півночі. Тому температура поверхневих вод
у північній частині океану станови +29 °С, а у Перській затоці влітку підвищується
до +30 ... +35 °С.
Важливою
особливістю природи Індійського океану є мусонні вітри та утворена ними Мусонна
течія, яка змінює свій напрям за сезонами. Частими є урагани, особливо біля
острова Мадагаскар.
Найхолоднішими є води на півдні океану, де
відбувається вплив Антарктиди. Тут трапляються айсберги.
Солоність поверхневих вод вища, ніж середня
у Світовому океані. Рекорд солоності зафіксовано у Червоному морі - 41 ‰.
На відміну від північної частини океану, де
циркуляцію вод визначають мусони, у південній – течії відповідають загальній
схемі розміщення у Світовому океані. Найпотужнішими теплими течіями є Південна
Пасатна та Мусонна, холодними – Течія Західних Вітрів та Сомалійська.
Органічний світ Індійського океану різноманітний.
Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать
сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули.
Особливо насичені життям райони шельфу та
коралові рифи. В теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи,
морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. Ближче до
Антарктиди можна побачити китів і тюленів.
У північних районах Індійського океану
набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів
риби.
З давніх часів в Індійському океані,
особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добували перлини. На
шельфі океану нині видобувають нафту, природний газ, руди металів. Найбільші
світові родовища нафти знаходяться у Перській затоці. Під час видобутку і
транспортування нафти досить часто трапляються аварії, внаслідок чого
забруднюються океанічні води.
Через Індійський океан, особливо північну
його частину, проходять важливі судноплавні траси. Збудований наприкінці XIX
ст. Суецький канал з'єднав Індійський океан з Середземним морем.
Теплі
води і мальовничі коралові острови Індійського океану приваблюють увагу
туристів з різних країн світу.
Відеоматеріали:
Домашнє
завдання:
Опрацювати
параграф 62, 63
Робота
на контурній карті.
Комментариев нет:
Отправить комментарий