Історія 6-ті класи 14.04.20

Тема: Розпад Римської імперії.Велике переселення народів. Падіння Західної Римської імперії.

Мета: дати уявлення про варварські племена, Велике переселен­ня народів, падіння Риму й утворення варварських коро­лівств на території імперії; з'ясувати причини розпаду Рим­ської імперії;ознайомити учнів з останніми десятиліттями існування Західної Римської імперії; з'ясувати значення падіння Римської імперії в стародавній історії.

План

1.  Варвари і Рим.

2.  Захоплення Риму варварами.

3.  Утворення варварських королівств на території імперії.

1.     Варвари і Рим.

Під впливом Риму варварські племена перейшли до осілого спо­собу життя, удосконалили знаряддя праці, від натурального обміну перейшли до товарно-грошових відносин; поступово відбулося виді­лення знаті, яка в усьому намагалася наслідувати римлян.

Одночасно з цим спостерігалося проникнення варварів у римське суспільство. Особливо помітним був цей процес в армії. Загони вар­варів (ґаллів, германців, нумідійців) відігравали помітну роль уже наприкінці періоду республіки.

Вплив варварів на Рим особливо посилюється за часів Пізньої імпе­рії. Діоклетіан і Максиміан були самі за походженням іллірійцями. Найвищі командні посади в армії обіймали їхні одноплемінники.

Для епохи занепаду і розкладання Римської імперії характерне на­слідування варварів в аристократичному середовищі. Ставали модни­ми довгі борода і волосся, північний крій одягу, з'явилися черевики, панчохи і навіть шуби. Варваризувалася також і римська кулінарія: рослинна їжа, характерна для Риму, замінялася м'ясними та молоч­ними стравами.

        Варвари – племена завойовників (германці, готи, гуни). (Записати у зошит.)

Велике переселення народів – назва масових рухів варварських племен у напрямку Римської імперії у IV ст.

В IV – V ст. Римська імперія переживала справжню катастрофу. З усіх боків наступали варвари. У запеклій битві під Адріанополем 378 р н.е. був розбитий і загинув імператор   Валент II. Повстання, дезертирство і грабунки набули нечуваних доти розмірів.

Востаннє Римську імперію зібрав й об'єднав Феодосій І Великий, але це об'єднання було надзвичайно короткочасним і тривало лише один рік. Після смерті Феодосія І (395 р. н. е.) його спадкоємцями стали двоє неповнолітніх синів. Відтоді настає період глибокого роз­кладання державної влади — правління опікунів імператорів. Імперія була поділена на Західну і Східну. Опіку­нами імператорів ставали впливові германські вожді.

Неприязні відносини між східним і західним двором і во­рожнеча між опікунами молодих імператорів остаточно послабили опір римлян варварам, які прорвалися через кордони.

2.  Захоплення Риму варварами.

Певною мірою захоплення Риму Аларіхом можна вважати кінцем Римської імперії та греко-римської античності.

Матеріальні ресурси Римської імперії в результаті постійних війн суттєво скорочувалися. Збіднілі імператори вже не могли розрахо­вуватися з армією найманців, які вимагали грошей і землі, і один за одним були повалені.

Вандали — союз східногерманських племен. (Записати у зошит) Під натиском гунів у 406 р. вони вдерлися до Ґаллії та спустошили її. У 409 р. ванда­ли почали селитися в Іспанії. 429 р. Гейзеріх, який правив у 428— 477 рр., переправився в Північну Африку. У 435 р. вандали стали союзниками Риму. Однак через чотири роки вони порушили угоду і захопили Карфаген. Гейзеріх приєднав до своїх володінь Корсику, Сардинію та Сицилію.

У 454 р. імператор Валентиніан III був убитий змовниками. Удо­ва імператора Євдокія, щоб помститися за вбивство чоловіка, ви­кликала на допомогу вандальського короля Гейзеріха.

Вандали блокували своїм флотом гирло Тибру і після короткої об­логи 2 червня 455 р. захопили «Вічне місто». Протягом двох тижнів Рим зазнавав жорстокого розгрому. Будинки й палаци були поруй­новані, величезну кількість творів мистецтва знищено.

Вандалі́зм  — у буквальному сенсі слова: зловмисне руйнування або пошкодження культурно-історичних пам'ятників, інших матеріальних і культурних цінностей, приватних або суспільних об'єктів майна. (Записати у зошит).

Під час одного з повстань у 476 р. вождь германських найманців Одоакр повалив імператора Ромула Августула. За германським зви­чаєм, Одоакр був піднесений дружинниками на щит і проголошений імператором. Східний імператор Зенон визнав його своїм співпра­вителем. Одоакр одержав в управління Італію з титулом римського патриція. Хоч він не прийняв титулу імператора, насправді Одоакр став першим германським військовим правителем імперії. Він зберіг давні римські установи, але конфіскував третину земель, які поді­яв між своїми воїнами. 23 серпня 476 р. — дата повалення Ромула Августула й утворення на території Італії першого германського ко­ролівства — уважається датою падіння Західної Римської імперії

Скільки років проіснувала Стародавня Римська держава?

   

753р. до н.е.    0                476 р.                                2020 р.

 ь

Розв’язання: 753р + 476 = 1229 (р.)

Відповідь: Стародавня Римська держава проіснувала 1229 років.

2.     Утворення варварських королівств на території імперії.

Першу варварську державу – Тулузьке королівство – утворили у 418 р. вестґоти за згодою імператора Гонорія. Королівство було фактично самостійним, а його столицею стало місто Тулуза. Пізніше вестґоти захопили весь Піренейський півострів.

Приблизно в той самий час витіснені з Галлії вандали переправилися до Північної Африки і заснували там своє королівство зі столицею у Карфагені. Енергійний вождь вандалів Гейзеріх збудував великий флот і з його допомогою підкорив усе північноафриканське узбережжя й острови.

У басейні річки Рони в середині V ст. виникло Бурґундське королівство зі столицею в Ліоні. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Західної Римської імперії, оскільки порушило її зв’язок із Північною Галлією. У 476 р., усунувши від влади останнього римського імператора Ромула Августула, в Італії заснував своє королівство германський вождь Одоакр. Проте його держава була слабкою. У 493 р. вождь остґотів Теодоріх проголосив себе “королем ґотів та італіків”, убив Одоакра й заснував Остґотське королівство. Теодоріх Великий (493–526 рр.) вважається найвизначнішим з-поміж германських вождів того часу. За його правління у втомленій від війн Італії на 30 років установився спокій. Теодоріх намагався примирити римлян і германців, оскільки розумів, що вельми нечисленні остґоти зможуть утримати владу над усією Італією лише якщо досягнуть згоди із підкореним римським населенням. Проте незважаючи на зусилля Теодоріха, панування остґотів в Італії було нетривалим: незабаром після його смерті Апеннінський півострів завоювали спочатку візантійці, а пізніше – германське плем’я ланґобардів.

Заключне слово вчителя

—          Західна Римська імперія припинила своє існування в 476 р., піс­ля того як останній римський імператор в Італії, Ромул Августул, був скинутий із престолу варварами.

—          Деякі елементи римської цивілізації збереглися і після падіння імперії та вплинули на культуру наступних епох.

—          Розпад Римської імперії був водночас початком розвитку напів­феодальних держав, або королівств, що виникли на римській тери­торії.

Презентація

https://naurok.com.ua/prezentaciya-rozpad-rimsko-imperi-28222.html

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)     Повторити параграф 53.

2)     Робота на контурній карті

3)      с.204 Блок І питання 1-4 письмово.