Природознавство 5-ті класи Дата:.06.04.2020 Драєнко О.І.
Тема : Водне середовище життя. Пристосування організмів до
життя у воді.
Мета: ознайомити учнів із
різноманітністю середовищ життя; схарактеризувати водне середовище, способи пристосування
організмів до життя в ньому. Розвивати увагу, пам’ять і мислення учнів,
відпрацьовувати вміння аналізувати та узагальнювати інформацію, формувати
навички самостійної та пошукової діяльності на уроці; формувати науковий
світогляд, виховувати сумлінність та наполегливість під час виконання завдань,
любов до природи.
Хід уроку
Вивчення нового
матеріалу
1) Водне середовище життя є найдавнішим. Саме у воді
зародилося життя. За складом водне середовище поділяють на два види: прісне та
солоне (морське).
Різноманітність організмів у воді
набагато менша, ніж на суходолі. Щільність води у 800 разів вища за щільність
повітря. Тиск також набагато вищій, ніж на суходолі. (На кожні 10 м тиск
зростає на 1 атмосферу.) Освітленість у воді зменшується із глибиною.
! Важливим фактором є нестача кисню. Вміст кисню у воді
приблизно у 20 разів менший, ніж в атмосфері. Він зменшується з підвищенням
температури, а також у стоячих водоймах у зимовий період, коли вода відділена
від атмосфери шаром льоду (саме тому, рибалки, які роблять ополонки, допомагають
водоймам, адже через ополонки потрапляє кисень). Вуглекислого газу у воді,
навпаки, більше, ніж в атмосфері (приблизно у 150 разів).
У воді дуже швидко проводяться
звуки, тому деякі тваринні організми, що мешкають у водоймах, видають звукові
сигнали для спілкування з «родичами» (наприклад, косатки, кити, дельфіни).
Також важливим фактором у воді є течія.
2. Пристосування живих організмів до
життя у водному середовищі
Тварини, що є мешканцями водного середовища,
пристосовані до перебування в ньому. Усі їхні адаптації направлені на
підвищення плавучості за рахунок збільшення поверхні тіла, обтічної форми,
слизових покривів та формування тканин і органів, що містять повітря. Багато з
них має плавці (китоподібні, риби). У більшості водних рослин є спеціальні
органи дихання — зябра.
Деякі тварини можуть вільно
пасивно парувати у воді (найпростіші, бактерії), а інші — активно (навіть
реактивно) пересуватись (наприклад, риби, головоногі мо-люски, ссавці, водні
змії та черепахи). Існують тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя
(губки, коралові поліпи, актинії, деякі молюски). Таким тваринам властивий
особливий характер харчування — відціджування або осадження завис-лих у воді
частинок органічних речовин і численних дрібних організмів.
Життя більшості тварин у воді
пов’язане з існуванням у постійних сутінках чи в темряві, що дуже обмежує
можливості зорової орієнтації. У воді світлові промені дуже швидко згасають,
тому навіть ті тварини, які мають добре розвинені органи зору, орієнтуються за
їхньою допомогою лише на близькій відстані. Орієнтація на звук у водних тварин
розвинена краще, ніж зорова. Деякі види уловлюють навіть коливання дуже низької
частоти (інфразвуки), що виникають під час зміни ритму хвиль, і завчасно
спускаються перед штормом із поверхневих шарів у більш глибокі (наприклад, медузи).
Багато мешканців водойм самі видають звуки (ссавці, риби, молюски,
ракоподібні). Деякі тварини відшукують їжу і орієнтуються за допомогою ехолокації — сприйняття
відображених звукових хвиль (китоподібні). Багато водних мешканців
сприймають відображені електричні імпульси, видаючи під час плавання розряди
різної частоти. Відомо близько 300 видів риб, здатних генерувати електричний
імпульс і використовувати його для орієнтації й сигналізації.
! Наприклад, прісноводна рибка водяний слон видає до 30 імпульсів за
секунду, виявляючи безхребетних, яких вона може вполювати в рідкому мулі без допомоги
зору. Частота розрядів у деяких морських риб доходить до 2000 імпульсів за
секунду. Деякі риби використовують електричні поля також для захисту й нападу
(елек-тричний скат, електричний вугор тощо).
Деякі неглибокі водойми на Землі є
тимчасовими, вони виникають після розливу рік, сильних дощів, танення снігу
тощо. У таких водоймах, незважаючи на нетривалість їхнього існування,
поселяються різноманітні тварини. Загальними особливостями мешканців таких
пересихаючих водойм є здатність давати за короткі терміни численних нащадків і
витримувати тривалі періоди без води. Представники багатьох таких видів
закопуються в мул, переходячи до стану зниженої життєдіяльності (щитні,
гіллястовусі рачки, планарії, малощетинкові черви, молюски й навіть деякі риби
— в’юн, африканський протоптер і південноамериканський лепідосирен). Багато
дрібних видів утворюють цисти (оточуються твердими обо-лонками), які витримують
посуху.
3) Пристосування рослин до життя у
водному середовищі.
Найбільше органічної речовини у
водоймах утворюють автотрофи, які викорис-товують сонячне світло, що пробивається
крізь товщу води. Можливість уловлювати світло обумовлюється прозорістю води. У
прозорих водах океану автотрофи можуть зустрічатись навіть на глибині 200 м
(тропічних водах). У дуже замулених прісних водоймах шар, який заселяють
автотрофи, може становити лише кілька десятків сантиметрів.
Найбільш активно водою поглинається червона частина променів світла, тому
глибоководні моря зазвичай заселені червоними водоростями, які здатні за
рахунок особливих барвників засвоювати зелене світло.
Рослини, що мешкають у водному
середовищі, зазвичай є водоростями (од-ноклітинними та багатоклітинними). Вони не мають органів
і тканин. Більшість із них пасивно плавають у воді, а деякі — ведуть
прикріплений спосіб життя.
У водоймах можуть частково бути і
вищі рослини (ті, що мають органи і ткани-ни). Вони занурені у воду. Такі
рослини одержують не всю кількість сонячного проміння, тому що частина його
відбивається або поглинається водою. Відповідно ці рослини тією або іншою мірою
є тіньовитривалими. Цим зумовлена збільшена поверхня органів, особливо листків,
порівняно із загальною масою. У зв’язку з тим, що у воді мало розчиненого
кисню, у вищих водних рослин ускладнений газообмін. Однак у них добре розвинені
міжклітинники, які сприяють регулюванню газообміну. Ці рослини мають дуже
спрощену анатомічну будову, судини в них слабко розвинені або їх зовсім немає,
воду вони сприймають всією поверхнею тіла. На поверхні листів кутикули немає
або вона занадто тонка, щоб не створювати перешкоду в надходженні води до
клітин.
Відеоматеріали до уроку:
Комментариев нет:
Отправить комментарий